1 грудня-Всесвітній день боротьби з ВІЛ/СНІДом

ВІЛ-інфекція – це соціально небезпечне інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).      Хвороба характеризується прогресуючою дисфункцією імунної, нервової, лімфатичної та інших  систем організму. Відповідно до сучасних уявлень ВІЛ-інфекція відноситься до невиліковних хвороб, має тривалий хронічний перебіг і, в разі відсутності  ефективної терапії, закінчується смертю хворого. 

На сьогодні ВІЛ-інфекція поширена на усіх континентах і її поширення в  світі носить назву пандемії ВІЛ/СНІДу, а в Україні розвивається епідемія ВІЛ/СНІДу. Символом боротьби зі СНІДом є червона стрічка, яка була задумана весною 1991 року. Її ідея належить художнику Франку Муру. Проект «Червона стрічка» (перевернуте «V») символ співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДу.

Станом на 01.10.2024 року у закладах охорони здоров’я під медичним наглядом перебувало 147 599 людей, які живуть з ВІЛ, що становить 360,0 на 100 000 населення. За даними офіційної реєстрації найвищій рівень поширеності ВІЛ-інфекції на 100 000 населення зареєстрований, як і в попередній період, в Одеській (971,8), Дніпропетровській (938,8), Миколаївській (747,4) областях та у м. Київ (631,0). 

Впродовж поточного періоду 2024 року виявлено та офіційно зареєстровано 7841 випадків ВІЛ-інфекції (19,1 на 100 000 населення). Як і раніше, найбільше випадків ВІЛ-інфекції було зареєстровано серед осіб вікової групи 30-49 років (68,95%).

У статевій структурі вперше діагностованих випадків переважають чоловіки (65,6%). У середньому щодня в Україні реєструвалось 29 випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію, 8 випадків захворювання на СНІД та 3 смерті від хвороб, зумовлених СНІДом.

У структурі шляхів інфікування ВІЛ-інфекції переважна частка випадків припадає на статевий шлях (80,3%), проте зберігається актуальність парентерального шляху інфікування внаслідок вживання наркотичних препаратів в ін’єкційний спосіб (19,0%).

Після інфікування вірус через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає у формі лихоманки зі слабкістю, підвищенням температури, болях в суглобах, як це часто спостерігається при ГРЗ, у інших - цей період проходить непомітно.

Через 1,5-3 місяці після інфікування в крові інфікованої людини з’являються антитіла до ВІЛ, на виявленні яких ґрунтується діагностика ВІЛ-інфекції.

Після закінчення гострої стадії ВІЛ-інфекції розвивається безсимптомний період, який триває 8-10-12 років: здебільшого людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, хоча періодично збільшуються лімфовузли, часто з’являються простудні захворювання. Такі люди є носіями ВІЛ і являють найбільшу загрозу для своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці, не можуть бути донорами крові і органів.

Вірус, що знаходиться весь цей час в організмі, постійно вражає клітини імунної системи, так звані СД4 лімфоцити, які захищають організм від вторгнення мікроорганізмів ( бактерій, вірусів, грибків і т.ін.). Коли їх кількість падає до 300-200 і нижче, порушується система імунного захисту і розвиваються захворювання, спричинені збудниками різних інфекцій. Людина погано себе почуває, відзначає схуднення, слабкість, стомлюваність. Ця стадія хвороби називається СНІД і проявами його можуть бути герпетична інфекція, грибкові ураження шкіри і слизових оболонок, активується або первинно розвивається туберкульоз. 

Починаючи з 1996 року, в світі застосовується так звана комбінована  антиретровірусна терапія (АРТ), яка впливає безпосередньо на ВІЛ, пригнічує розмноження вірусних частинок і сприяє зміцненню імунітету.

Через високу мінливість ВІЛ створити вакцину поки що питання майбутнього, незважаючи на те, що збудник був відкритий ще в 1983 р.

ВІЛ передається: 

• Через кров - при потраплянні крові чи інших біологічних рідин, що містять кров від  ВІЛ-інфікованої особи до здорової  людини
• Статевим шляхом – під час незахищених статевих стосунків
• Внаслідок передачі вірусу від інфікованої матері до дитини під час вагітності, пологів та годуванні груддю.

ВІЛ не передається:

• При спільному користуванні побутовими речами, посудом, роботі в одному приміщенні
• У лазні та сауні
• Під час поцілунків
• Обіймах та рукостисканні
• При чханні та кашлі
• Через поручні, дверні ручки, столи, стільці
• При укусах комарів чи інших комах.

Тестування на ВІЛ можна пройти у сімейного лікаря, терапевта або педіатра на безоплатній основі. Для надання медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію створені Центри профілактики і боротьби зі СНІДом, які здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими і хворими на ВІЛ-інфекцію та СНІД, діагностують стадію хвороби, визначають тактику лікування.  Людина, яка приймає ліки, продовжує жити повноцінним життям. Тому навіть при позитивному статусі  варто не опускати руки і лікуватися. 

Головним важелем у попередженні поширення ВІЛ-інфекції в країні є дотримання здорового способу життя, відмова від ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки, насамперед вживання наркотиків, обов’язкове використання при статевих контактах засобів  індивідуального захисту – презервативів. Свідоме ставлення до свого здоров’я забезпечить захист від цієї інфекції.

Лікар-епідеміолог 

Богородчанського відділу 

Івано-Франківського районного відділу 

ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ»      

Гаврилко Світлана