Урядові сайти
Статті
РОДИНА ЛОЗИНСЬКИХ
- Перегляди: 6208
Родина Лозинських походила із Устя Зеленого. У Тисьмениці вони поселилися десь на початку 20 століття й замешкали у маленькій хатинці над річкою Вороною (приблизно, де зараз знаходиться каплиця). Голова сім’ї Ілярій Лозинський займався шевством. У подружжя Лозинських народилося шестеро дітей. Троє з них померли в досить молодому віці.Іван Лозинський народився у Тисьмениці 23 серпня 1907 року. Початкову освіту він здобув у місцевій школі, потім навчався у Станиславівській гімназії, по закінченні якої вступив на правничий факультет Ягеллонського університету. Не залишався Іван осторонь українського просвітницького руху – був курінним пластового куреня ім. Петра Дорошенка. Займався адвокатською практикою у Вовчинцях, потім – у Городенці. У серпні 1944 року виїхав до Словаччини, а у 1949 переїхав до США. Помер Іван Лозинський у 1997 році.
Молодший син Ілярія Лозинського Євген народився 18 травня 1909 року. Як і старший брат Іван, Євген отримав таку ж гімназійну та вищу освіту. Окрім того, що він був пластуном, то ще вступив спочатку до Української Військової Організації (УВО), а потім - до Організації Українських Націоналістів (ОУН). Перший арешт Євгена Лозинського був за його приналежність до української організації «Пласт», про членство в ОУН - то вже і нема мови. Кілька разів Євген відбував покарання. З приходом німців до влади ситуація Організації Українських Націоналістів не тільки не покращилася, а стала небезпечною. 21 вересня 1941 року на «розмову» до ґестапо було запрошено активних діячів ОУН, а серед них і Євгена Лозинського та Василя Бандеру, яких було відразу арештовано. Спочатку Євген Лозинський сидів у станіславській тюрмі, потім – у львівській, а у 1942 році був вивезений до концтабору Аушвіц, з якого був переведений до Маутгавзена, з якого вийшов тільки по закінченні війни. Після звільнення з концтабору Євген Лозинський переїхав до Мюнхена, де активно включився в роботу ОУН: був обласним провідником на Баварію, кадровим референтом при Головному Проводі ОУН. Одружившись із Марією Сафіян, Євген разом з дружиною та маленькою дочкою Ларисою переїхали до США. Тут Лозинський продовжив свою громадську роботу. Він працював в Українському Конгресовому Комітеті України, очолив Крайові Організації Оборони Чотирьох Свобід України, Лігу Українських Політвязнів, був членом Головного Суду ОУН. У 1952 році у Родині Лозинських народився син Аскольд, який гідно продовжив справу свого батька, адже з 1998 по 2008 р.р. він займав пост президента Світового конгресу українців.
У 1912 році у братів Лозинських з’явилася маленька сестричка Марія. Як і брати, вона навчалася у місцевій школі, а потім ще закінчила 5 класів гімназії. Під час війни Марія вийшла заміж. Молоде подружжя, знаючи про можливі репресії комуністичної влади, змушене було під кінець війни виїхати на Захід. У 1949 році родина опинилася в Канаді. Тут Марія Лозинська - Чабан закінчила школу українознавства, стала навчати дітей. У 1956 році родина Чабанів перебралася до Нью- Йорку, а Марія, яка, як і її брати, продовжила займатися громадською роботою.
Автор: Лілія Лишега - директор Музею історії м. Тисмениця ім. Степана Гаврилюка
До вище написаного додаються фото з архіву Івана Постоловського.
Нагадуємо, у середу, 25 жовтня, об 11:00 год. у Народному домі м. Тисмениця відбудеться презентація книжки Лариси Кий та Аскольда Лозинського "Плекав їх біль по втраті Україні : книга про подружжя Євгена та Марії Лозинських".
Календар новин
Червень 2025 |
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
| 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 1 |
| 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| 9 | 10
|
11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
| 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 |
| 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 |
| 30 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
|
|