Статті

ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ: РОМАН ТОВСТУЛЯК

Воїн з очима кольору неба
(слова пошани 43-річному кулеметнику Романові Товстуляку із Вільшаниці)

Народився майбутній боєць 08 лютого 1979 року у родині робітників Марії та Володимира. «Тато був родом із села Підкамінь, що на Рогатинщині, працював у залізничному депо в Івано-Франківську, мама трудилася швеєю. Вона родом з Вільшаниці», — розповідає Наталія Коростіль, сестра Героя. У родині було троє дітей: найстарша — Наталія, середульший — Володимир, Роман — наймолодший. Діти були дружніми, допомагали один одному та захищали. А ще в сім’ї Товстуляків усі були дуже працьовитими, добрими і відповідальними. «Брат був веселим і життєрадісним, мав неймовірно глибокі та красиві голубі очі. Знайомі та односельці казали, що у нього очі кольору неба»,-продовжує пані Наталія.

У 1990-ті батьки їздили на сезонні роботи і відправляли дітей на Рогатинщину. Там Роман проявив себе, як цікавий і допитливий хлопець, який завжди ставив безліч запитань про господарство, ліс, домашніх тварин. У школі  любив у міру побешкетувати, із численними друзями ходив у ліс по гриби та на річку рибалити. З дитинства Роман з братом і сестрою допомагав батька доглядати корову, свиней, домашню птицю. Згодом чоловік разом з братом стали добрими господарями, пам’ятаючи все те, чого навчилися у дитинстві.

Після закінчення школи, у червні 1997-го року, Роман пішов в армію. На службі був водієм-електриком. Надалі молодий чоловік вчитися не пішов, а став працювати в Івано-Франківську на будівництві, трудився і в рідному селі на пилорамі. За словами Наталії Коростіль, її брат став справжнім ґаздою, тішився, коли була робота і він міг заробляти та допомагати батькам. Життя Романа Товстуляка склалося так, що він не створив своєї родини. У 2014-му не стало батька Романа, через рік, в 2015-му — померла й мати. Роман залишився удома з братом Володимиром. Чоловіки тримали худобу і домашню птицю, багато працювали.

…На початку липня 2022-го року Романові прийшла повістка. Він без вагань пішов захищати Україну. Служив чоловік на Чернігівщині. Був кулеметником у 34-му окремому стрілецькому батальйоні військової частини А4032. Воював біля Батурина. В армії отримав позивний «Рим». Пані Наталія каже, що її братові допомагали. Так, підприємець та волонтер з Вільшаниці Бронислав Арламовський, в якого Роман Товстуляк колись працював, відправив багато посилок, а також придбав і відправив на фронт за запитом воїна тепловізор. Наприкінці грудня 2022-го чоловік приїжджав додому у відпустку. Про службу майже нічого не розповідав. За спогадами сестри, Романа дуже швидко викликали в частину, він навіть не залишився відсвяткувати Новий рік.  У 2023-му році Романа відправили на Донеччину. Наприкінці січня чоловік телефонував сестрі, але та не встигла взяти слухавку. Жінка чекала, що брат зателефонує. 8 лютого в Романа був день народження. Сестра привітала його, та він навіть не прочитав.

Жінка стривожилася. І недаремно… 10 лютого їй повідомили, що Роман загинув 6 лютого в місті Бахмут Донецької області. Воїн отримав смертельні поранення внаслідок мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання. Побратим забрав Романа з поля бою, та, на превеликий жаль, врятувати бійця не вдалося. Поховали Героя у рідному селі Вільшаниця.

Побратими згодом розповідали рідним, що на службі він був добрим, щирим та чуйним. За життя воїн був нагороджений подякою від командування свої частини. Посмертно отримав медаль Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину». На фасаді Вільшаницької філії Тисменицького ліцею є пам’ятна дошка полеглому Герою.