Урядові сайти
Статті
ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ: ВАСИЛЬ ДЕПУТАТ
- Перегляди: 1133
«Нехай я і загину, лише би була вільною Вкраїна»(вшановуємо 52-річного Василя Депутата з Вільшаниці, мужнього молодшого сержанта, бійця Тероборони)
Народився майбутній воїн 24 березня 1972 року в селі Вільшаниця. Мати працювала швачкою у Тисмениці на хутрофірмі, батько був трактористом. Коли Василеві виповнилося 2 роки, помер його тато. Згодом мати вийшла заміж удруге. У хлопця з’явився вітчим, теж Василь, який дуже полюбив пасинка і багато чому навчив.
Хлопчик ріс добрим, спокійним, працьовитим, допомагав матері та вітчиму. У 1983 році у Василя з’явився брат Іван. Старший брат став ще більше сумлінним та відповідальним. Дитинство хлопців було спокійне, родина — дружною та люблячою. Щозими хлопці каталися на санках, грали у сніжки, улітку купалися в річці Коростільній, ходили в ліс по гриби, їздили на велосипеді, пасли худобу, вигадували різні ігри. Також Василь з мамою і братом часто відвідував храм. Навчався Василь Депутат у Вільшаницькій школі, любив багато читати. Улюбленими книгами були енциклопедії та Біблія. Школяр залюбки малював пейзажі рідного села, лісу. Улюбленими предметами були фізика, астрономія, зарубіжна й українська літератури. «Тато ще любив спостерігати за природою, його манило зоряне небо. Він міг годинами дивитися на зорі, пригадуючи те, що вчив з астрономії», — розповідає донька Христина.
Після закінчення 8-го класу (за старою системою освіти) Василь пішов навчатися на столяра в Івано-Франківське ПТУ №3. Далі була служба в армії. Юнак служив у внутрішніх військах, став старшим сержантом. Був командиром радіолокаційної машини, на якій приймав та відправляв шифровані азбукою Морзе повідомлення. Службу Василь Депутат проходив спочатку в Києві, а згодом його відправили у Нагірний Карабах, де після розвалу радянського союзу почався збройний конфлікт між Вірменією та Азербайджаном. І це була його перша війна.
Після армії Василь вивчився на водія. Через пів року отримав посвідчення та дуже цим пишався. У 2002 році одружився з Наталею, молодшою на п’ять років дівчиною зі свого села. Разом пара прожила 23 роки. У 2003-му в сім’ї Депутатів народилася донька Христина, в 2006-му — син Іван. Своїх дітей чоловік любив і виховував їх такими, як сам: справедливими, і чесними. «Ми багато працювали, були щасливі, любили один одного, мріяли про гарне майбутнє для своїх дітей, — з сумом згадує дружина захисника. — Василь був чудовим господарем, удома косив, колов дрова, копав, щось садив, бо з-під його дбайливих рук усе гарно і швидко росло. Так буває, коли в людини добрі руки та серце».
Трудова біографія Василя — розмаїта. Одразу після служби в армії трудився у Тисмениці на хутрофабриці, де вичиняв шкіри. Працював і в Івано-Франківську на фірмі «Екстім», далі 10 років — на виробництві екочаїв у рідному селі. За сумлінну роботу отримував грамоти, його визнавали найкращим працівником.
Довелося чоловікові спробувати й заробітчанського хліба в Польщі та Німеччині. В останній країні його дуже поважав роботодавець. Щоправда закордон чоловік їздити не любив, казав, людині добре, де народилася та виросла, що працювати треба на рідній землі, аби процвітала наша Україна.
У 2014 Василь Депутат був активним учасником Революції Гідності в Києві. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, 28 лютого 2022-го чоловік добровільно став на захист України. Рідним казав, що треба йти всім воювати, бо інакше віроломний ворог нищитиме нашу країну та додавав: «Нехай я і загину, лише би була вільною Вкраїна». Служив Василь у складі 75-го окремого батальйону 102 бригади Тероборони, був командиром 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, мав звання старший сержант. На навчаннях був у Бурштині та Рогатині. Далі воював у Запорізькій області під Гуляйполем.
Побратими його поважали. Воїн йшов першим, де було потрібно, допомагав та навчав молодших за віком бійців. На війні Василь Депутат був кілька раз контужений, та рідним про це мало що розповідав. А загалом він щодня писав дружині: «Все добре, кохана, дякувати Господу Богу». Під час служби воїн кілька раз встиг побувати удома. «Коли чоловік приходив у відпустки, то поспішав на Міськову гору і фотографував звідти рідне село, яке дуже любив, — говорить Наталія Депутат. — Удома Василь відсвяткував і 50-річчя. А одного разу, на Великдень, як лише приїхав, йому зателефонували і сказали: «Збирайся, через дві години маєш бути на місці». Він і йшов, бо як і в мирному житті, так і на війні залишився неймовірно відповідальним.
У листопаді 2024 року воїнові зробили операцію, після якої він місяць був удома, але згодом знову повернувся на фронт. Загинув Герой 16 лютого 2025 року внаслідок танкового удару по бліндажу. Там було четверо бійців. Двоє загинули, а двоє вижили. Дружина згадує: «Чоловік попередньо казав мені, що вороги близько, та великої біди ніщо не віщувало. Чоловік виходив на зв'язок, начебто все було добре, аж раптом повідомили страшну звістку, що Василь загинув. Я не повірила, телефонувала до побратимів, а ті сказали, що це правда. На момент смерті у нього була вервичка, яку йому дала мама».
Нагороджений орденом «За вірність», медалями «За оборону Гуляйполя», «За відвагу», «За мужність і відвагу», «За хоробрість в бою», хрестом «Честь і слава», почесним нагрудним знаком командира 102-ої бригади «За бойову звитягу», грамотами командира військової частини та міського голови Тисменицької громади.
Поховали Героя в рідній Вільшаниці. На фасаді Вільшаницької філії Тисменицького ліцею відкрито анотаційну дошку Захисникові.
Календар новин
Лютий 2026 |
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
| 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 1 |
| 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
9
|
10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
| 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 |
| 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 1 |
|
|