Урядові сайти
Статті
ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ: ВАСИЛЬ ЗБІГЛЕЙ
- Перегляди: 662
Від майстра до воїна:(історія Василя Збіглея з Одаїв, багатодітного батька, вмілого механіка, доброго господаря та мужнього воїна)
Він прожив життя, у якому було багато праці, любові до родини і важких випробувань. Він пережив смерть найдорожчих людей, втратив сина, дружину, батьків, але знайшов у собі сили стати на захист України. Навіть після поранень не залишив службу, бо вважав своїм обов’язком бути там, де його потребують.
Народився Василь Збіглей 1 червня 1971 року в селі Чорнолізці в родині знаної хлібопекарки. Мав старшу на три роки сестру Катерину. У 1975 році сім’я переїхала жити в село Одаї. «Батько зі шкільних років був талановитим, навчився грати на цимбалах, любив народну музику та пісні, навчався у Тисменицькій музичній школі,—згадує донька Марія.—У школі татко навчався добре. Любив українську мову та літературу й історію, а ще вмів майструвати, та виконувати різноманітну домашню роботу, у них було чималеньке господарство». Після закінчення школи у селі Слобідка пішов навчатися на столяра».
В училищі юнак активно займався змішаними єдиноборствами, їздив на різні змагання. Строкову армійську службу Василь Збіглей відслужив у місті Миколаєві, згодом був на заробітках. «У селі Чорнолізці, у батька були родичі, до яких він приїжджав, і там він зустрівся з нашою майбутньою мамою Любою,- продовжує пані Марія.—У 1995-му році Василь одружився, у січні 1996-го року народилася я, а рівно через рік— сестра Мар’яна. Загалом же нас у родині аж…десятеро: четверо дівчат та шестеро хлопців. Зараз нас є дев’ятеро. Наш наймолодший брат трагічно загинув».
Аби прогодувати, виростити, виховати і вивчити стільки дітей, Василь Збіглей багато і ретельно працював. Трудився чоловік на станції техобслуговування в Івано-Франківську, вмів добре ремонтувати автівки. Цим займався і вдома та навчав своїх синів. А ще він ремонтував телевізори та інше електрообладнання. «Тато їздив з мамою на сезонні роботи, працював у Польщі. Я з братами і сестрами були з дідусем та бабусею,- каже донька.—А коли тато приїжджав, то готував для нас, варив суп з домашніми макаронами, картопляне пюре, вареники, випікав хліб. Останнє перейняв від нашої бабусі Марії, його матері. Вона вміла пекти великий чорний та білий хліб, а також весільні короваї. А ще він був добрим та веселим, людиною, з якою хотілося і говорити, і помовчати».
За кілька років перед великою війною Василь Збіглей переніс чимало горя, у нього спочатку померла мати, згодом трагічно загинув син, далі померла дружина та батько. У 2022-му році чоловік добровільно пішов до війська. На той час в армії строкову службу служили двоє його синів. На фронті отримав позивний «Механік», за вміння ремонтувати машини. «Батько спочатку був штурмовиком, мав звання старшого сержанта, кілька раз його важко поранили. Під час телефонних розмов він ніколи не скаржився, беріг нас. А після лікування та реабілітації знову повертався на фронт. Воював у Покровську, Соледарі, Луганську»,- розповідає пані Марія.
Діти після кожного поранення просили тата, аби він вже не йшов воювати, а залишився вдома. Та Василь Збіглей про це й чути не хотів. Після останнього поранення воїн служив сержантом із матеріального забезпечення польового вузла зв’язку 808-ї окремої бригади Сил підтримки Збройних Сил України. Помер чоловік 2 листопада 2025 року в Одесі. Підірване війною здоров’я захисника не витримало. Війна забрала його здоров’я і сили, але не змогла забрати головного — його любові до дітей, почуття обов’язку і готовності до кінця залишатися вірним Україні. Поховали воїна в селі Одаї. Пам’ять про Василя Збіглея житиме передусім у його дітях, родині та добрих справах.
Календар новин
Вересень 2026 |
|
|